15:38 

mori.more
Зірка з неба в душу впала.
Споглядаючи прекрасне, хочеться відтворювати прекрасне.
Але о пів на другу усе прекрасне, доступне тобі - це робити календар в ілюстраторі, який задали в універі. І то прекрасним це не назовеш. Треба комусь календар?
Завжди мріяла писати вірші. Прості і звичайні вірші: з римою, ритмом і усією душею навиворіт. Тому що завжди здавалось, що саме у віршах найдоцільніше і найяскравіше можна висловлювати емоції. Проза для думок, поезія - для емоцій.
Так, я можу і навіть отримую задоволення від написання верлібру (це взагалі вважається? є якісь правила? я досі не розумію). Але мені хочеться довершеності однаково ритмових рядків. Простих, але небанальних рим.
Хочу писати, та не можу. Хочу хоч щось вже писати. Але це усе якесь емоційне каліцтво. Я словесний інвалід. О, що за редактор з мене буде, чи не так?

URL
   

Море на вершине мира

главная